Стежками Довбуша (2 дні в Карпатах)

Медитативні враження однієї романтичної особи.

Цей час такий нестриманий і невгамовний…
Здається, вчора помирала від бажання вирватися з дому, хотіла побачити колоритних людей гуцульського краю, мріяла вийти на вершину гори, вдихнути осінню прохолоду…
Сьогодні минув тиждень з того моменту, коли “нас в мандри покликала дорога”. Побачила любиму Коломию.
Шокована від бідосі У Печеніжині (проте там було так щиро, по-доброму. Занадто мало Довбуша на його малій батьківщині….).
Що було потім? Міні хаос… Хтось погано розрахував час… Повз Криворівню проїхали… До Космача недоїхали… Хотіла поринути у легенди, оповідки, перекази і вигадки Михайла Юсипчука (Дідишина), а не вдалося. Мабуть, ще не час.

У Косові об дах автобуса час від часу вдарялося гілля дерев неначе необачний ляпас розлюченої молодиці.

Верховина зустріла нас сутінками. Верховина – справжнє диво. Гори, таємничість, вогнище, смачнюща юшка
(дякую всім причетним до цього магічного дійства), глінтвайн (такого напою з роду віку не пила) і музика  (легка, мрійлива, дещо ностальгічна). То була справжня музика почуттів, емоцій, вражень. То був час, коли всі, забувши про турботи, дім, навчання, клопоти, просто розслабилися і вели себе так природно, як горить вогонь, тече ріка або пливуть хмари… Хочу знову туди…

Сон у холодному ліжку – крихта пікантності в мандрах. У наметах, мабуть, тепліше, коли обіймаєш кохану людину:). Тут і з коханою людиною руки, ноги, ніс замерзали…. Проте ми залишилися здоровими.
Ранок розпочався з позитиву.

Оля, красива, розумна, ерудована, з почуттям міри і смаку розповіла про секрети спілкування (ніхто не залишився байдужим).

Роман Кумлик – це людина, яка не просто класно грає на музичних інструментах, це клубок сили, енергії, снаги і здоров’я. Одна година пролетіла, як мить. Було так щиро і весело. Багато слухачів від сміху сплакалося))))). Колись поїду туди ще. Обов”язково перейду через кладку-качельку).

Шешори… Швидка ріка… Здоровенні брили каміння. Чистесенька вода. Тут ми були так мало часу, шкода. А ще я гладила маленьке цуценятко…

Діждалася зустрічі з мольфаром. Очікувала більшого… По-своєму цікаво, пізнавально. Чоловік таки харизматичний. А вироби із коріння дерев по-справжньому збурюють свідомість та уяву:).

А потім… потім ми повернулися в Тернопіль. Богу дякувати, всі живі та здорові.

Співотерапія в автобусі – теж позитивний момент….
Мандри – це завжди чудово. Мандри додають сил. Допомагають бути в доброму настрої. Мандри невгамовний час трішки втихомирюють…