Lviv Social Media Camp: моє бачення 2.0

Краще бути першим, ніж кращим (c) Дж.Траут

19 лютого 2011 року побував на  Lviv Social Media Camp − дуже позитивній і креативній живій “тусовці”  журналістів і бізнесменів, політиків і маркетологіві, блогерів і стартапників, а також моїх розвіртуалізованих друзів і колег.

Дивно, але зібралися під гаслом «конференція» в  стінах філософсько-богословського факультету (!) Українського Католицького Університету, демонструючи найбільшу цінність сьогодні – відкриті знання, базовані на визначених цінностях: талант, праця, культура.

Працювали в чотири потоки, генеруючи головами майже чотирьохсот учасників реальне розуміння соціальних медіа: це не просто інструменти роботи окремих людей чи компаній, це форма і стиль життя цілого людства в цифрову  епоху. Тому говорити про соціальні медіа сьогодні – це не твердити “must have”, це вирішувати “howto for all”.

(В середині повні версії відео з #uasmcamp)

Активно підтримували та дискутували з інноваційними фанкерами: Дарією Єфременко, Миколою Сюсько, Іваном Сіяком, Олексієм Масем, Петром Неком, Олексієм Рибальченком, Віктором Зайцевим, Стасом  Гладковим, Дмитром Лаппо, Вітою Кравчук, Ярославом Федораком, Дмитром Ткаченко, Ольгою Ларіною, Оленою Білозерською, Олегом Тягнибоком, Лесею Оробець, Денисом Арисмятовим, Максимом Терешко  та ін. − дискутували в залі і в чатах (твіт-каналах), між собою та трохи зі мною.

Продемонстрували динамічно і на живо, що таке «глокальність» та «соціальність»: думати глобально – працювати локально,  бути чесним із собою (концентруватися) та світом (генерувати соціальні цінності та надихати), харизматичним  та гнучким, шукати мову(и)  діалогу та полілогу, навчати(сь) і розвивати(сь), – словом, БУТИ, повсякчас запитуючи: “who else”?

Були незвичайно персоніфікованими та “розвіртуалізованими” (порівняйте фото тут та табірний вигляд учасників на моїх фото і відео) — зауважили різницю і хто що “вклав” у фото на списку учасників?

Переконуючи, що найбільші гроші (особисто я пропонував “дурні гроші” в розмірі 100 тис. $) — треба вкладати не в техніку чи в технології, а в творчість та експерименти, тобто в людей, а також покращення системи аналітики трафіку з соціальних мереж — для видачі більш природного (релевантного) результату пошуку (запиту).

Образ сучасного політика 2.0, що володіє технологіями web 2.0 Олега Тягнибока — в кожного склався свій. Особисто мене не переконали, що політик може вести сам блог чи сторінку в соціалці при контатах 2к (вже 5к). Сам Мася сказав, що він справляється максимум з 1,5к відповідати, але при цьому часом спить “по дві години”. Тому для політиків інструменти 2.0 — це  спосіб “сіяти” (broadcast), але ж так само це робить УТ-1, 1+1 та інші телеканали, що нового ? (коментуємо)

Цитували мого улюбленого професора та знаного в цілому світі українського інтелектуала Ярослава Грицака, практично підтверджуючи: важливо  тепер від питання «хто ми?» перейти до запитання «чого ми хочемо»? (див. про це : http://ucu.edu.ua/news/4065/), тобто почати вже змінюватися!

Бо ж у нас таки справді все є:  Україна (як держава), соціальні медіа в Україні і люди, готові вдихати в них добро і життя для людей (див. про це: http://smcamp.com.ua/ і обговорення тут, на блозі).

Запрошую до дискусії — коментуйте !

Приємного перегляду – повні версії відео з #uasmcamp

Вирішив бути собою (c) taltek

Ом