Чи інструменти web 2.0 створюють “Навчання 2.0”? досвід ХПІ та ТНТУ

Спробую в цій статті осмислити досвід дистанційного навчання НТУ ХПІ та ТНТУ шляхом опису (порівняння) відповідних інструментів web 2.0, на основі інформації, отриманої під час семінарів в ХПІ та в ході спілкування з колегами. Чи знання web 2.0 автоматично призводить до появи нової концепції “Навчання 2.0”? Чи, можливо, є ще якісь аспекти, окрім інструментів?

Отже, продовжую аналізувати події семінару з дистанційного навчання в НТУ ХПІ (ІХ Міжвузівська школа-семінар «Сучасні педагогічні технології в освіті» 1-3 лютого 2011 р. [1]) та осмислюю власну “модель навчання” як викладача, довкола якого вирує вся і все.

Для початку процитую: “Як відомо, дистанційне навчання – це технологія, що базується на систематичному використанні Інтернету для організації навчального процесу і визначається не рівнем обладнання, яке встановлене в університеті, а рівнем володіння педагогічними технологіями викладачами університету. Тому головним є підготовка кадрів, які володіють методиками дистанційного навчання” [2] Але, “як відомо” (дуже гарне посилання в нікуди, а проте дуже авторитетно звучить), педагогіка – це “наука про виховання, освіту і навчання молодого покоління” (термін походить з давньогр. παιδαγωγική – «мистецтво виховання», від  παῖς – «дитина» й ἄγω – «веду») і є, по суті, продуктом радянської ідеології та відповідної моделі виховання людини. Для порівняння: у Європі давно йдеться про “антропогогіку” як “різноманітність форм” розвитку (нова назва свідчить про новітню антропологію, антропоцентризм і гуманізм, походить від давньогр. ἄνθρωπος  − «людина»  й ἄγω – «веду»).

Я також усвідомив для себе, що “ієрархічна” (тобто “тоталітарна”, “авторитарна”, “згори-вниз”) модель навчання сьогодні застаріла, їй на зміну приходить “соціальна” (тобто “колективна”, “мережева”, “web”, “розподілена”, “рівний-рівному”) модель навчання. Ось цікава публікація про це та доведення у вигляді педагогічного експерименту – Людмила Дробышева,Елена Пугачёва “Обучение на «грани хаоса»”. [3]

У цьому сенсі знання викладачами інструментарію web 2.0 життєво необхідне, тому що ми насправді не “володіємо інформацією” – ми вчимо(ся) “керувати потоком навчальної інформації” (викладач – це тьютор, навігатор) , ми “хаос” перетворюємо на “порядок”, користаючи з його (хаосу) внутрішньої активності та креативності (згідно з І.Прігожиним та І.Стенгерс «ORDER OUT OF CHAOS» [9]). Відповідно, знання – це не обсяг інформації, “втиснутий” у голови студентів, а їхні вправно сконфігуровані інформаційні компетенції.

Наступна сторінка ->

5 thoughts on “Чи інструменти web 2.0 створюють “Навчання 2.0”? досвід ХПІ та ТНТУ

  • 14 Лютого, 2011 о 09:26
    Permalink

    Хотілося б почути коментарі Володимира Миколайовича, мабуть я в неповній мірі виклав всі інструменти з ХПІ, це лише те що вдалося дізнатися за 3 дні семінару.

    Відповідь
  • 14 Лютого, 2011 о 09:32
    Permalink

    Хотілося б почути коментарі Володимира Миколайовича, мабуть я в неповній мірі виклав всі інструменти з ХПІ, це лише те що вдалося дізнатися за 3 дні семінару.

    Відповідь
  • 15 Лютого, 2011 о 08:57
    Permalink

    14 лютого по вині хостера ukraine.com.ua сайт був не доступний.
    Зараз сайт переїхав на dreamhost.com.ua. Щиро дякую нашим випускникам за допомогу і тех.підтримку.
    В кого не одновилися DNS пропишіть в hosts тимчасово айпешку 88.198.57.52, або зачекайте обновлення DNS

    Відповідь
  • 2 Березня, 2011 о 07:57
    Permalink

    Гарна стаття.
    Вмходячи з концепції Д. Колба, Х. Икехара (http://referats.5-ka.ru/68/39230/1.html) є 4 типи навчання. Для тих, хто вчиться переважно через власний досвід (активне експерементування), а це легко встановити, концепція дистанційно навчання повинна мати інший підхід. Для тих, кому властиво абстрактна концептуалізація буде легко дистанційно навчатись. Проте я пишу це для того, аби викладачі маючи різні моделі навчання могли подавати матеріал так, аби його подача найкраще підходила до типу навчання учня.

    І я думаю, що для викладача, важливо вміти розуміти, які стратегії притаманні учню. В інакшому випадку, викладач пояснює так, як зрозумів сам, сподіваючись на те, що всі так само повинні розуміти. А це не завжди співпадає з тим, як розуміє учень.

    Відповідь
    • 27 Березня, 2012 о 07:25
      Permalink

      А якщо студентів в аудиторії 80-100 чоловік. Тоді яку модель навчання і які технології. Є слайти () і голос лектора.

      Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.